 |
|
|
| Зміст номера 2012:#2 |
|
|
|
Ганна Улюра
Зазвичай немає небезпечнішого читання, ніж меморіальні збірники. Повільно просуваєшся через товщу офіційно-некрологового славослів’я, погано замаскованих давніх образ і ще гірше прихованої заздрості, щирих чи вдаваних, але майже завжди шаблонних зізнань у вічній любові до померлого і глибокої до нього шани.
 |
|
|
Розмовляла О.Бабій
Польська актриса Анна Димна 2002 року заснувала у Кракові салон поезії. Щонеділі о 12:00 польські актори читають вірші своїх улюблених поетів у супроводі живої музики.
|
|
|
Розмову веде Л.Бондарчук
Дмитро Лінартович – актор театру і кіно. Закінчив університет ім. І. Карпенка-Карого (курс Юрія Висоцького). Студентом другого курсу знявся у стрічці «Невелика подорож на великій каруселі» (режисер М. Іллєнко).
|
|
|
Лариса Іванишина
Привітне обличчя, сяючі очі, а коли говорить про свою роботу в театрі, про своїх колег-акторів, інтонації стають життєствердними. Якби я не знала, що цій жінці вже виповнилося 90 років, нізащо не дала б їй стільки.
|
|
|
Ростислав Плахов-Модестов
Художник працює над портретом Гоголя.
Плетнев: «Наконец захотелось тебе послушать правды. Изволь, попотчую… Что такое ты? Как человек, существо скрытное, эгоистическое, надменное, недоверчивое и всем жертвующее для славы, но посмотрим что ты, как литератор
|
|
|
Ольга Ямборко
«Вірити Івановим словам – здалося б!!! Бо він говорить, як муж нагий і чистий, знекровлений і громом загартований, голодний і впізнавший смак меду, та безкорисливий, як оті бджоли, що наношують світові меду»
|
|
|
Анастасія Пащенко
Українське поетичне кіно нарівні із довженківським зберігає статус носія традиції української візуальної культури. При цьому важливим виміром напрямку – як стилістичним, так і суспільним – є його «національне» забарвлення, що перетворює його на своєрідне втілення «українськості» в кінематографі.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
