 |
|
|
| Зміст номера 2015:#2 |
|
|
|
|
Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
|
Джошуа Ферст
"...Сенс Bergfilm’у полягає в зіткненні автентичної спільноти з владою схематизацій та визначень, яку здійснює раціональний індивід за допомогою інструментів сучасної технології. Він вказує, що емблематичний [для цього жанру. – М.Т.] фільм «Блакитне світло» («Das Blue Licht», 1932) Лені Ріфеншталь «трансформує зовнішні пейзажі в емоційні простори». [...] Тоді як «Блакитне світло» являє подорож із сучасного міста в гори на рівні сюжету (лінія художника), в «Тінях» сама виробнича драма фільму пов’язує сучасність та «традиційні» культури, щоб окреслити простір «автентичності»".
 |
|
|
Джей Джей Ґурґа
Розбитий на дві частини, цей розділ спершу визначить різні види звуків, які чутно (і не чутно) у фільмі, щоби з’ясувати розгортання властивого для цього регіону акустичного світу. Буде розглянуто використання цих звуків для доповнення простору образу, а також способи, в який вони нашаровуються (layered) одне на одне, щоб створити – і, що важливо, навчити – акустичний спосіб знання, притаманний цій місцевості.
|
|
|
Ірина Фуженко
З Сергієм Параджановим ми познайомилися у 1964 році, вже після того, як були зняті «Тіні забутих предків» і споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку в Москві. Анатолій Семенович був вражений кінострічкою, а Параджанов, який міг відразу оцінити рівень майстерності й таланту людини, побачив у ньому близьку своєму світосприйманню особистість.
|
|
|
Дмитро Павличко
Десь наприкінці 1963 року, оформившись на роботу в сценарну майстерню при Київській кіностудії ім. О. Довженка, я познайомився з Сергієм Параджановим. Це було в коридорі кіностудії, де люди не ходять, а бігають, всі дуже заклопотані, де нема часу на зосередження уваги на новому знайомстві...
|
|
|
Марта Дзюба
"Ось уже вкотре перечитую листи Сергія, які він писав із зони (1974–1977 рр.) до дружини Світлани Щербатюк, сина Сурена, сестри Розани, друзів та знайомих. Ці листи, дбайливо зібрані Світланою й передані в Єреван Музею Сергія Параджанова, вийшли окремою книжкою: Сергей Параджанов".
|
|
|
Ольга Скоморощенко
Один із найважливіших у Європі міжнародних кінофестивалів авторського кіно знову призначив побачення у Вальядоліді, древній столиці Кастилії, місті Колумба та Сервантеса. Започаткований як МКФ релігійного кіно, цього року фестиваль нагородив «Золотим колоском» фільм, присвячений темі евтаназії. Також SEMINCI-59 і далі демонструє тенденцію до зростання: цьогоріч з’явилася ще одна програма. Загалом же протягом восьми днів було показано майже 190 повно- і короткометражних кінофільмів усіх видів і жанрів з усіх куточків світу.
|
|
<< previous page
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
