 |
|
|
| Зміст номера 2006:#6 |
|
|
|
Лариса Брюховецька
Основні мотиви художніх творів Франка перегукуються з філософськими та людинознавчими пошуками тогочасної світової літератури, а згодом і кіно: такими як картини гноблення трударів у творах Еміля Золя, мотив двійника і роздвоєння особистості у фільмах німецького експресіонізму, невловимість правди в психологічних поєдинках, тобто ідея релятивізму у творах Акутагави та фільмі «Расьомон» Акіра Куросави. На жаль, українське кіно не осягнуло такого Івана Франка, відстало від нього на багато років і залишається сподіватися, що знайдеться професійний сміливець, який зуміє адекватно його прочитати. Досі – більшою чи меншою мірою талановито – українське кіно зупинялося на подієвому рівні прози письменника.
 |
|
|
 |
|
Розпочинаємо рубрику «Кіноархів», у якій будемо інформувати про те, в яких архівах України зберігаються українські фільми
В 2006 р. виповнилося 75 років від дня народження видатного українського кінорежисера, заслуженого діяча мистецтв Фелікса Михайловича Соболєва (1931 – 1984). Ф. Соболєв народився в Харкові. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (факультети: 1953 р. – акторський, 1959 р. – режисерський). З 1959 р. працював на Київській кіностудії науково-популярних фільмів. В 1972 р. удостоєний Державної премії СРСР.
До цієї дати Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного пропонує кінодокументи і фотознімки, що розповідають про життєвий і творчий шлях режисера. Його творчість у фондах архіву представлена 13 кінофільмами:
СПІВЕЦЬ НАРОДУ. Кінофільм, 1962, 2 ч. Арх. № 4364. Київнаукфільм.
|
|
|
|
|
«Київ — територія миру»
23 вересня 2006 року відбулася презентація фестивалю, що включала театралізоване шоу за мотивами «Ромео і Джульєтти» Шекспіра, фотовиставку «Приховані війни» та показ фільму Олівера Стоуна «Всесвітній торговий центр». Вистава була показана в стінах Замку Річарда на Андріївському узвозі й включила фрагменти кількох спектаклів за шекспірівською трагедією, що вже йдуть на різних сценах Києва.
|
|
|
Єфім Гофман
Нова робота Анатолія Сирих – фільм «Михайло Грицюк. Не плач за мною, Аргентино!» – вражає насамперед органічністю своєї композиції. Згадана якість є дивною, хоча б тому, що розповідь про долю видатного українського скульптора, який помер в 1979 році, волею-неволею спирається на природно дискретну сукупність елементів.
|
|
|
Лариса Іванишина
З 1995 року в Росії по гарячих слідах подій починають з’являтися ігрові фільми про Чеченську війну, в яких автори концентруються на болях і стражданнях, ведуть пошуки ще не остаточно втраченої воюючими сторонами людяності («Кавказький бранець»), показують притягальний і згубний для молодих душ магнетизм війни («Війна»), безумство війни на тлі божевільні та її мешканців («Дім для дурнів»). Щойно вийшов на широкі екрани (в кінотеатрах Києва – у вересні) фільм Олександра Велединського «Живий». Війни як такої тут не показано, але вона присутня як кровоточива рана, що постійно нагадує про себе.
|
|
|
Бесіду веде Григорій Заславец
Саме з цих слів Володимира Івасюка, видатного українського композитора, лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка почалася свого часу його творча співпраця з відомим поетом, львів’янином, членом Спілки письменників України Богданом Стельмахом.
|
|
|
Олександр Чепалов
У театральному житті Харкова тривалий час мало що відбувалося. Однак от вона, подія — Юрій Одинокий з Києва поставив у Харківському театрі української драми спектакль за Гоголем «РеVIзор».
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
