 |
|
|
| Зміст номера 2006:#4 |
|
|
|
Ірина Зубавіна
З метою простежити в динаміці найактуальніші мовні стратегії в екранному вимірі сьогодення, варто озирнутися в недалеке минуле, звернутися до періоду, який зазвичай пов’язують з початком тотальних змін, — до другої половини 1980-х років. Кінематограф цієї доби насамперед знаменує кінець епохи тоталітаризму (радше — авторитаризму) з відповідною зміною соціально-політичних та етико-естетичних пріоритетів, серед яких: вияв соціальної втоми від панування раціоналізму, сцієнтизму; розчарування в утопічних ідеалах та красномовних деклараціях з подальшим розвінчанням віри в слово.
 |
|
|
Роман Бучко
Розглядаючи доробок українських кіномитців за кордоном, не можна оминути першопричини такого явища, як обидві хвилі української еміграції, що криється в подіях 350-річної давнини, коли ніжинський протопоп Максим Филимонович за нагороду «сорок соболів по 500 рублів і 500 золотих червоних» сфальшував оригінальні статті Переяславського договору, додавши статтю про церковне об’єднання під «благословенням святійшого патріарха московського»1 у новому договорі за 27 жовтня 1659 року між Юрієм Хмельницьким та Москвою, за що отримав чин єпископа Мстиславського і блюстителя Київської митрополії нелегітимно, бо за це царгородський патріарх Діонісій ІІІ піддав його анафемі.
|
|
|
Станіслав Мензелевський
Запитання: хто ми є? безпосередньо пов’язане з іншим: ким ми були? Через це виникнення національної спільноти неодмінно супроводжується творенням нової культури, апеляціями до конкретних епізодів минулого, з якими встановлюється спорідненість, визнається тяглість традиції. Однак ці процеси автоматично запускають паралельний ланцюжок механізмів. Якщо обов’язковим супутником пам’яті є забуття, то для встановлення зв’язків зі «сприятливими» для формування нової ідентичності спільнотами (козаки) треба вибудувати прийнятну дистанцію від неактуальних і нерелевантних ідентичностей. У цьому випадку будь-які елементи спадковості реконструюються, заперечуються, і врешті-решт «шкідлива» ідентичність, приналежність до колишньої спільноти забувається. Умовно кажучи, нова ідентичність може виникнути лише на підготовленому для цього місці. Невідповідні образи національного «Я» виносяться на маргіналії, залишаючи вільний простір для конструювання адекватної на даному етапі спільноти.
|
|
|
 |
|
Тест на виживання.
З 19 по 21 травня 2006 року у Центрі сучасного мистецтва Замок Уяздовський (Варшава) пройшла програма «Україна: тест на виживання», яка представляє найширшу панораму українського короткометражного кіно останніх п’яти років, а це роботи таких режисерів, як Валентин Васянович, Марина Горбач, Михайло Іллєнко, Степан Коваль, Анатолій Лавренішин, Олена Маришкіна, Сергій Маслобойщиков, Євген Сивокінь, Ігор Стрембіцький, Тарас Ткаченко, Тарас Томенко, Віра Яковенко.
В анотації до програми «Україна: тест на виживання» сказано, що тут «зібрано фільми різних за віком та світоглядом авторів, що їх поєднує одна обставина: їм усім вдається творити своє кіно в умовах зруйнованої кіноіндустрії, за відсутності фінансування та необхідної для зйомки будь-якого фільму інфраструктури. Втім, багатьом українським режисерам вдалося скористатися з цієї критичної для кінематографа ситуації, перетворивши її на власну естетичну платформу. Українські ігрові, документальні та анімаційні фільми демонструють, наскільки оригінальним буває мистецький продукт, створений в умовах школи виживання». Куратор програми — Олексій Радинський, співорганізація — Тарас Ткаченко.
|
|
|
|
|
Козловська Євгенія
«Ефект присутності» — одна з останніх стрічок, знятих на Одеській кіностудії. «Це фільм у жанрі спілкування, — так сказав про нього Михайло Іллєнко. — Фільм не трагічний, а скоріше драматичний. Режисер не вигадує щось нове, а намагається грати зовсім на інших струнах». Інтригуюча заява, що змушує уважно слідкувати за розгортанням подій на екрані впродовж досить тривалого часу.
На яких же саме струнах людської душі намагається грати режисер цієї стрічки Леонід Павловський? Він починає діалог з глядачами, даючи їм можливість бути присутніми при народженні назви фільму. У переповненому одеському кінотеатрі виникає дріб’язковий скандал, під час якого місцевий інтелектуал формулює причину захоплення кіно. Це — ефект присутності.
|
|
|
Інетта Гриньок
Алгебра і гармонія
Три «Оскари», чотири «Бафти», чотири «Золоті глобуси», нагороди численних асоціацій кінокритиків (від «прогресивно-елітарних» Лондона і Нью-Йорка до «провінційного» Далласа), «кращий неєвропейський фільм року», дві премії «Незалежний дух», призи Гільдії кінорежисерів і продюсерів Америки — нагороди й номінації фільму «Горбата гора». Це вияви любові «професійної» — колег і кінокритиків. З іншого боку, славнозвісні закривавлені сорочки головних героїв «Горбатої гори» «пішли» за великі гроші з аукціону, група активістів почала кампанію за перейменування однієї з гір у штаті Вермонт на Brokeback, слово, що стало найпопулярнішим не лише в Голлівуді, а й у світі (окрім мусульманських країн. Наміри заборонити досить невинне кіно були і в «демократичній» Росії). Кількість згадок про фільм в Інтернеті перевищує межі здорового глузду, і так далі, і тому подібне...
|
|
|
|
|
Надія Соколенко
Поезія Ю. Андруховича вже лягла в основу «Мертвого півня», пробуджувала фантазії у відомого джазиста Міколая Тшаски, за ранньою прозою Андрій Дончик зняв фільм «Кисневий голод», а тепер його творчість вийшла на нову орбіту — сягнула театру. Першою спробою стала постановка Анни Бадори «Нелегал Орфейський» за романом «Перверзії» у Дюссельдорфському Шаушпільгауз.
|
|
<< previous page next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
