Домашня сторінка
Актуально | Діалог | Історія | Мистецька хроніка | На екранах | На сценах | Нам пишуть | Обличчя | Теорія | Фестивалі |

  Навігація

Останній
номер

Архів

Автори

Кіноклуб

Про нас

Пошта

Пошук

 
 
 
Розсилка
Зміст номера 2004:#2
              Сторiнки: 1 2 3 4 5
навігація по сторінках

  Нам пишуть:

22. Осіння сповідь
Галина Крайня
До вісімдесятиріччя Василя Сичевського

 

23. Пам’яті Іларіона Чолгана
Наталя Чечель
Памя'ті Іларіона Чолгана

 

24. З любов’ю і смутком
Ніна Максимова
Максимов Микола Олексійович. Журналіст, кінокритик. Народився 5 серпня 1949 р. у с. Карнове Смоленської області в сім’ї вчителів. Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (1969); Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка (1979). Працював у редакціях газет «Арсеналець», «На екранах України», «Говорить і показує Україна». Публікувався на сторінках газет «Україна молода», «Демократична Україна», «Робітнича газета», «Ділова Україна» тощо, часописів «Новини кіноекрану», «Кіно-Театр», «KINO-КОЛО». Помер 18 грудня 2003 р.

 
  Обличчя:

25. Олег Савкін: «Муки творчості цілком фізичні».
Розмовляла Нонна Стефанова
Савкін Олег Володимирович. 1988 року закінчив Харківський Державний інститут мистецтв ім. І.Котляревського (акторський факультет, майстерня Л. Сердюка). 1988-1990 — актор Театру юного глядача у м.Орел (Росія). 1991 — актор Харківського академічного російського драматичного театру ім. Пушкіна, того ж року працює у Польщі (мюзикл «Метро»). 1992-1998 — актор Харківського камерного театру, тоді Харківського державного академічного драматичного українського театру ім. Т. Г. Шевченка. З 1999 — актор Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. Фільми: «Війна (На західному напрямку)» (реж. Г.Кохан, 1990), «Меланхолійний вальс» (реж. Б.Савченко, 1990), «Два кроки до тиші» (реж. Ю.Тупицький, 1990), «Далі польоту стріли» (реж. В.Вітер, 1991), «Диво в краю забуття» (реж. Н. Мотузко, 1991), «Вінчання зі смертю» (реж. М.Мащенко, 1992), «Сад Гетсиманський», «Тигролови» (реж. Р.Синько, 1993-94), «Острів любові (Вирок)» (реж. О.Бійма, 1996), «Богдан Хмельницький» (реж. М.Мащенко, 2003), «І в радості, і в смутку» (реж. Г.Котлярчик, 2003, Варшава) та ін.

 

26. Тарас Жирко: «Наш народ є обраним»
Нонна Стефанова
Жирко Тарас. Заслужений артист України. 1981 року закінчив КДІТМ ім. І.К.Карпенка-Карого (курс В. Зимньої і Ю.Висоцького). 1985 р. — актор Львівського ТЮГу. З 1988 року працює у Національному академічному українському драматичному театрі ім. М.Занковецької, де зіграв близько п’ятдесяти ролей. Серед них Гриць («Маруся Чурай», реж. Ф.Стригун, 1989), Ісус («Ісус, син Бога живого», реж. Ф. Стригун, 1994), князь Мишкін («Ідіот», реж. А.Бабенко, 1998), д-р Астров («Дядя Ваня», реж. А.Бабенко, 1999), Гуров («Дама з собачкою», реж. А.Бабенко, 2003). Режисерські роботи у Львові: «Ніч після випуску» Тендрякова (театр-студія «Дебют», 1996), «Поет і натхнення» Ю. Словацького (польською мовою, «Сцена Галіціана», 1996), «Офіра» Ю.Липи (театр «Небо», 2001). Знімався у фільмах «Час збирати каміння» (реж. Андрощук, 1996), «Одержима» (реж. В. Миронюк, 1992), «Роксолана» (реж. Б.Небієрідзе, 1995), «Залізна сотня» (реж. О.Янчук, 2004) та ін.

 
  Теорія:

27. Проблема визначення автора фільму: один або двоє?
Віталій Юрченко
1960 року в журналі «Искусство кино» було надруковано есе Михайла Ромма «Подивімось на дорогу». В ньому автор намагався передбачити роль мистецтва кіно в майбутньому комуністичному суспільстві. На останній епітет ніхто не звертав тоді уваги, розуміючи, що автор не міг не віддати належне тодішнім ідеологічним нормам. (Вже пізніше, перечитуючи Ромма, я зрозумів, чому ідея комунізму — вічно жива. Бо комунізм — це завжди майбутнє. Ні сучасного, ні минулого. Хтось намагався тільки проголосити комунізм сучасністю, і це погано для нього скінчилося. А що вже казати про минуле.) Але щодо просто майбутнього, то кіно мало стати еквівалентом будь-якого іншого мистецтва. Бо всі досягнення високого мистецтва мали б стати доступні кожному. Ну, з літературою зрозуміло. А як бути з живописом чи з оперою? Їхня висока духовність недоступна більшості, якій вона потрібна. І дефіцит кисню високого мистецтва мав ліквідувати кінематограф, доступний, як і література, кожному. Та ще й за допомогою телебачення.

 
  Фестивалі:

28. Дух вулика. Сан-Себастьян-2003
Ольга Скоморощенко
Міжнародний кінофестиваль в іспанському місті Сан-Себастьян — Доностія, найбільший і найславетніший в Іспанії й один із чотирьох найзначніших у Західній Європі, відбувся 51-й раз, перетнувши піввіковий рубіж.

 

<< previous page next page >>
 
Гарячі новини на Facebook

 
 
 
 
  Опитування

Шановний читачу!
Ми проводимо невелике опитування, що має на меті визначити преференції наших читачів. Ваші відповіді допоможуть нам зробити журнал “Кіно-Театр” ще цікавішим для Вас.

  Рубрики
Актуально | Діалог | Історія | Мистецька хроніка | На екранах | На сценах | Нам пишуть | Обличчя | Теорія | Фестивалі |
  Навігація
Домашня | Останній номер | Автори | Архів | Кіноклуб | Про нас | Передплата | Пошук | Пошта |
  Copyright
© 2006 KTM
Всі права застережено. Використання матеріалів КТМ дозволяється за умови посилання на КТМ. Передрук, копіювання інформації в будь-якому вигляді суворо заборонено.
  Інфо
© 2006 KTM
Програмування сайту
Фролова Аліна
Системний супровід
Білослудцева М.